Вот говорят; конец и света,
Какому свету? – это ж тьма,
И ходит каждый по планете,
Ища спасения, тепла.
В душе не лето – вьюга воет,
Вот-вот обманом все покроет,
Как белым снегом, все запорошит,
Тот не замерзнет, кто спешит.
Спешит сказать: чтоб не страшились,
И Свет уж настоящий к нам идет,
Чтоб все готовились, молились,
Можь с Новым годом – Новый Век придет?
В душе «Весной» пусть «Разум» рассмеется,
От радости и счастья сердце, чаще бьется,
Ведь в Новом веке Сам Господь придет,
И ожидающих детей Домой возьмет!
Не стоит в страхе душой биться;
И с верой, духом преклониться,
Пред Новым Светом и мечтой,
Чтоб вечно жить и нам с тобой!
Аминь.
Автор: Галина Александровна
Александра,
Башкортостан, Уфа
Прекрасная писательница
Прочитано 3846 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
